Журналістське розслідування 25.09.07 р.

Телеграма

Пане Президенте!

На життя Сергія Чумака вчинено замах 12.09.2007 р. Розслідування, за словами Чумака, блокує обласна влада та міліція. Він розпочав сухе голодування. Швидка допомога констатує, що довго він не проживе.
Врятуйте життя Чумака!

Головний редактор газети “Шанс” Володимир Іващенко

Журналістське розслідування

Чи замовляла Юрчук Домбровського?

18 вересня 2007 р. прес-центр ВОМО «Чумацький шлях»  повідомив, що сьогодні їхній лідер Сергій Чумак розпочинає сухе голодування на знак протесту проти бездіяльності вінницької обласної влади та міліції у справі розслідування недавнього замаху на його життя й проводить з цього приводу прес-конференцію.
…Я ставив йому питання. Він  відповідав. Особливо Чумак вказував на протиправну, з його точки зору, поведінку начальника УМВС України у Вінницькій області Василя Поліщука. До нас підійшов голова Вінницької райдержадміністації, член партії «Батьківщина» Юрій Щетинін. Поцікавився станом здоров’я Сергія, запитав, чим допомогти, пообіцяв прередати документи голові облдержадміністації Олександру Домбровському. Представники влади від інших партій дивились на нас з наглухо зачинених вікон «Білого дому» - позиція відомого політика, так само як і доля людини, їх не цікавила. Несподівано Чумак зблід і почав падати. Я негайно викликав  карету швидкої допомоги. Медики зробили все необхідне і намагались доправити Чумака до лікарні. Але він рішуче відмовився: «Моє місце тут!» Лікарка подивилась на його бліде обличчя і попередила мене: «В такому стані він довго не проживе!»
19 вересня в газеті «33 канал» з’явився вибуховий матеріал «Компроматом знову «остріляв» владний вінницький бомонд Чумак». Не зважаючи на деяку іронічність назви, журналіст Андрій Власенко досить точно визначив причини голодування Сергія Чумака:“В заяві, яку оприлюднив для ЗМІ голова ВОМО “Чумацький шлях”, Сергій Чумак зізнався, що Людмила Юрчук (за його твердженнями, нібито людина Заболотного) замовила йому за гроші дискредитувати губернатора Домбровського… Зрозуміло, що ми не могли не прореагувати на таку сенсаційну заяву, бо з неї виходить, що нами керують не освічені керівники-менеджери, а справжній клубок інтриганів із зажерливим бажанням “побільше заграбастати”.
На останньому брифінгу журналісти так і не дочекались від голови облдержадміністації Олександра Домбровського відвертої оцінки оприлюдненої «33 каналом» інформації про те, що нібито правляча коаліція замовляла Чумаку розпочати кампанію щодо його дискредитації. Навзамін губернатор зосередився на захисті голови обласної Ради Григорія Заболотного від брудних технологій Сергія Чумака.
Сам же голова облради виявився настільки вибитим з рівноваги, що інколи його важко було зрозуміти. Судіть самі. “Дуже багатьом хотілося б, щоб в нашій області був сьогодні роздрай, вибачте за таке слово. Щоб ми дерлись між собою, і тоді дуже легко ловити рибу у мутній воді. Я, може, це не зовсім етично, що в присутності, але я хочу сказати: нас поєднує з Олександром Георгієвичем не тільки однакове бачення розвитку області. Це близька для мене людина (виділ. ред.). І я був далеко ще десь там, ще в 37 років уступив посаду начальника управління, бувши першим секретарем. Я ніколи не був кар’єристом, і для мене, тим більше сьогодні, в моєму стані, так, здоров’я, ніяка посада не потрібна. До речі, цю посаду, яку я маю, вона якраз до мене прийшла через те, бо так хотів (виділ. ред.) Олександр Георгійович”.
Натомість аргументи Сергія Чумака виявились спробою оцінки політичної ситуації в краї й не відзначались зайвою емоційністю. “Восени минулого року, за словами Юрчук, представник правлячої коаліції, народний депутат України Євген Кушнарьов та керівники партії НДП Людмила Супрун і Сергій Татусяк через заступника голови Вінницької обласної організації партії НДП Людмилу Юрчук за винагороду переконували мене розпочати кампанію щодо дискредитації голови Вінницької обласної державної адміністрації Олександра Домбровського з метою його усунення з займаної посади. Мені були надані документальні підтвердження нібито злочинної діяльності Олександра Георгійовича. Я категорично відмовився від брудної пропозиції кучмістів і оприлюднив її зміст. Пізніше я дізнався, що, нібито, ознайомившись з матеріалами, наданими мені Юрчук, відомий “куратор” Вінниччини зажадав від Домбровського пояснень. Дивуватись нічого, адже йшлося про нібито розкрадання сотень мільйонів гривень за його спиною. Хазяїн краю, напевне, хотів бачити істинну картину. Він нібито ставив губернатору питання, чому Домбровський допустив, щоб подібний матеріал став надбанням громадськості, хто і чому поширює справжні документи, називає конкретні епізоди, суми, і т.д.? Зрозуміло, що говорилося не про мене, а замовника рівня принаймні Григорія Калетніка чи вище. За моїми відомостями, Домбровський поставив перед коаліціянтами Григорієм Заболотним, Григорієм Калетніком та Людмилою Супрун і Сергієм Татусяком завдання: негайно надати докази їхньої непричетності до спроб його дискредитації. Сергій Татусяк намагався змусити мене публічно спростувати власні слова. А відмова спонукала його разом з Юрчук звернутись з позовами до суду на мене. Але їхні хазяї швидко впевнились у помилковості такого кроку. Бо я надав суду та прокуратурі неспростовні докази вини Юрчук. Тоді моїм свідкам спробували закрити рот. Шантажист №1 - Людмила Юрчук, шантажист №2 – не встановлений. Іншим шляхом “закрити тему” була фізична ліквідація Чумака. Мені одразу повідомили: “Остерігайся – тобі збираються проламати голову”. Я звернувся до начальника УМВС України у Вінницькій області Василя Поліщука. У відповідь він направив працівників міліції, які піддали мою матір моральному терору. А 12.09.07 р. мене за дивних обставин збила машина. Я дивом залишився живий. Міліція не веде реального розслідування обставин замаху на моє життя. Працівники обласної влади та чесні правоохоронці попередили мене, що “куратор” краю, не задоволений поясненнями губернатора, розпочав негласну перевірку його діяльності. Саме тому Олександр Георгійович не потрапив до списку виборчого блоку “Наша Україна – Народна Самооборона”, а чутки про заміну Домбровського на Григорія Заболотного, Валентину Королькову чи інших загальновідомих претендентів почали сприйматися вінницькою елітою як правда. Їх переконували не слова та припущення, а деякі промовисті подробиці: уривки з розмов Президента, “куратора”, Заболотного, Валентини Семенівни та інших осіб з Олександром Георгійовичем, обставини й спосіб, у який губернатора примусили бути начальником обласного штабу “Нашої України – Народної Самооборони” тощо. Отже, щоб захистити своє життя та з’ясувати істину, я й змушений був вдатися до голодування”.
Звичайно, нас дуже цікавило, що про все це думають Віктор Янукович, Людмила Супрун, Сергій Татусяк? З технічних причин довелось обмежитись уривком проігнорованого цими політиками звернення до них Сергія Чумака:
1)  Чи давали Ви усний (письмовий) наказ Юрчук звернутися до мене з метою дискредитації та подальшого звільнення з займаної посади голови Вінницької обласної державної адміністрації Олександра Домбровського?
2)  Чи маєте Ви особисто… документи, що підтверджують злочинну діяльність Домбровського?

Повірте: поставити Вам ці питання змусила мене лише ганебна поведінка Юрчук. Розумічи, що ситуація вимагає від Вас прямого й чесного виявлення власної позиції, я сподіваюсь на Ваше почуття обов’язку перед державою й суспільством, високий патріотизм. Вірю, що змістова частина Вашої відповіді буде продиктована не партійними й корпоративними інтересами, а Божим і людським законами й нетерпимістю до його порушників».
Найтаємничішим стало пояснення Прес-служби Вінницької облдержадміністації:  «Оскільки мова йде про брехню і чорний піар, варто згадати слова мудрих: «Той, хто бреше – раб! Вільна людина завжди каже правду». Незрозуміло, що мається на увазі: впевненість у тому, що Юрчук не замовляла Домбровського, чи оцінку її ганебного вчинку? Родзинка в тому, що прес-служби в облдержадміністації не існує вже півроку, а особу, яка оприлюднила цей загадковий текст, виявити не вдалося. Ще загадковішим виявився коментар начальника Головного управління з питань внутрішньої політики преси та інформації Світлани Василюк. Вона не змогла нічого пояснити, хоча безапеляційно заявила, що саме такою є офіційна позиція облдержадміністації. Для розгадки прихованого змісту наведеної заяви неіснуючої прес-служби вона порадила звернутися до Людмили Юрчук та депутата обласної Ради Юрія Яремчука.
Людмила Юрчук через газету “33 канал” просто заперечила всі звинувачення на свою адресу: “Інформація про те, що я зверталася до Чумака з будь-якими проханнями, є недостовірною, оскільки жодного разу ні з яких питань до нього не зверталась”.
Нещодавно в подібній ситуації депутат Вінницької обласної Ради Юрій Яремчук, до речі,  так оцінив чесність Юрчук: “1 березня 2007 р. на зборах колективу ВОІПОПП директор Юрчук Л.М., зловживаючи своїм службовим становищем, поширила неправдиві відомості, які завдають мені моральної шкоди, шкодять моїй діловій репутації… Я заявляю, що вся ця інформація є обманом і наклепом ”.
Як бачите, більшість дійових осіб, в той чи інший спосіб причетних до теми нашого журналістського розслідування, висловились. А от з головним вінницьким міліціонером зустрітись не вдалось. Тут ми опинились в ситуації голови вінницької “Батьківщини” Георгія Філіпчука, який марно запитував правоохоронців про те, яким чином і хто діє поза законом на Чечельницькому і Тростянецькому спиртзаводах? Ми також запитуємо і, сподіваємось, не безрезультатно, стражів закону: “Чиї дії є протиправними: правлячої коаліції, керівництва НДП, Олександра Домбровського, Григорія Заболотного чи Сергія Чумака?” 
- 3 -

Інститут післядипломної освіти – дзеркало місцевої влади?

Саме директор цього інституту Людмила Юрчук, за словами Чумака,  зробила замовлення, яке сколихнуло всю область. Може, аналіз професійної діяльності Людмили Миколаївни та реальне ставлення до неї вищих посадових осіб регіону внесе більшу ясність у наше розслідування?
 В очах Сергія Чумака Юрчук - некомпетентний керівник. “Вона неспроможна організувати нормальної роботи інституту і тому змушена “впливати” на підлеглих енкаведистськими методами: брехнею, шантажем, погрозами, зачитуванням анонімних листів, насиланням “трійок”, складених з її довірених осіб, на тих, хто має іншу, ніж Юрчук, точку зору... Інститут розвалений. Професіоналам не дають працювати. Покровителі Юрчук - Заболотний, її кум – Нешик, Григорій Калетнік…
На вже згадуваному брифінгу Григорій Заболотний емоційно й образно намагався пояснити, чому інститут, який очолює Людмила Юрчук, лихоманить. Правда, через надмірне хвилюнання він чомусь назвав інститут післядипломної освіти медичним коледжем.   «Ми зразу ж  на сесії створили комісію. Комісія ця вивчала речі. Треба для цього об’явити новий конкурс, треба змінити статут. Ми його доопрацювали. Цей статут затверджений зараз Міністерством освіти і науки. Тепер, відповідно до статуту, буде об’явлений конкурс і відповідно до конкурсу буде визначений керівник цього закладу. Це не може робитися так, щоб я там бігав з сокирою (виділ. ред.), і хтось заявив політично щось таке, людина нам там не підходить і бігати там, відсікати голови. Це буде все. Якщо є підстава для цього, все це буде в межах чинного законодавства”.
Щодо звинувачень у протиправних діях Юрчук, то приведемо витяги з двох наданих Сергієм Чумаком документів.
З листа начальника обласного управління освіти і науки Ігоря Івасюка: “Анонімне звернення, яке надійшло директору ВОІПОПП Юрчук Л.М.., не оприлюднювалось нею на зборах колективу, а було зачитано на виробничій нараді… ”
Таке трактування паном Івасюком чинного законодавства надзвичайно спірне. Адже законодавець передбачив, що негативна інформація поширена про особу є недостовірною (ст. 277 Цивільного кодексу України), а поширенням недостовірної інформації вважається її донесення хоча б до однієї людини. Анонімка конвеєрним чином зачитувалась багатьом членам трудового колективу, і стосувалась значної його частини.  Не варто говорити про моральне задоволення отримане службовою особою, котра оприлюднила анонімку. Варто говорити про відповідальність посадової особи за такі дії, адже відповідно до ст.302 Цивільного кодексу України вважається, що інформація, яка подається посадовою особою при виконанні нею службових обов”язків є достовірною. Отже анонімка після оприлюднення стала офіційним джерелом негативної інформації,  котра використалась для посягання на охоронювані Законом особисті немайнові права і свободи людини. Такі дії суперечать і положенням ст.ст.46, 47 Закону України “Про інформацію”, котрі не допускають зловживання правом на інформацію і передбачають відповідальність за протиправні дії від дисциплінарної до кримінальної, та очевидно втручання прокуратури, адже як можливо було оприлюднити анонімку на виробничій нараді і при цьому не перевищивши влади і службових повноважень ( ст.365 Кримінального кодексу України)?
 Шантажистський документ (ксерокопія інститутського бланку та підписів). Цим “документом” Юрчук, за словами Чумака, шантажувала своїх співробітників.
Отже читач сам тепер може робити висновки. Що ж стосується відповідності директора займаній посаді, то тут варто познайомитись з висновками цілої низки контролюючих органів.
Комісія Вінницького обласного КРУ на чолі з начальником відділу освіти  КРУ Людмилою Слободян зробила подання до голови Вінницької обласної Ради Григорія Заболотного з пропозицією розглянути відповідність директора ВОІПОПП Людмили Юрчук займаній посаді в зв’язку з виявленими порушенннями. Тобто КРУ запропонувало Г.Заболотному звільнити Юрчук. Практично до того ж самого висновку прийшла комісія Вінницької обласної Ради на чолі з Віктором Вікалюком: “У зв’язку з неефективним менеджментом … пропонувати керівництву обласної Ради до 10 липня 2007 року провести відкритий конкурс на посаду ректора ВОІПОПП”. Міністерство освіти і науки України, беручи до уваги численні порушення, виявлені в інституті, рекомендувало Вінницькій обласній Раді терміново провести конкурс для обрання нового керівника закладу.
А один з керівників Вінницького крайового Руху Василь Гурин стверджує, що комісія Секретаріату Президента та Генеральної прокуратури після Помаранчевої революції зобов’язала начальника обласного управління освіти і науки Ігоря Івасюка розробити нову редакцію статуту інституту та негайно провести вибори ректора. Проте рішення комісії виконане не було.   Ігор Івасюк пояснив, що рішення комісії було адресовано не йому, а власнику, тобто Вінницькій обласній раді. А чому той проігнорував його, Ігор Дмитрович не знає. Він лише припустив, що це комусь було вигідно…
Сергій Чумак не вдавався до дипломатії, характеризуючи точку зору Григорія Заболотного. “Не лякайте нас, пане Заболотний. Не бігайте з сокирою, не січіть голови. Усіх все одно не перерубаєте. Не присилайте свого заступника Степана Нешика в супроводі п’яти працівників обласної Ради та двох заступників начальника управління освіти і науки залякувати колектив можливою ліквідацією інституту і вимогою проголосувати за підроблений варіант статуту, як Ви це зробили 17 вересня цього року. Бо люди вас не бояться. Як з’ясувалося в ході зібрання, запропонований Нешиком текст виявився підробкою, виготовленою невідомими особами. Залишається дивуватися, за що отримує гроші голова юрвідділу обласної ради Іван Жейда, який не здатен відрізнити справжнього документа від підробки. Саме про цей підроблений статут Ви говорили на недавньому брифінгу.  Він якнайпромовистіше доводить Вашу нездатність зібрати професійну команду.  Юрчук, яку Ви захищаєте, звинувачує Вас у розкраданні 5 млн. грн., а Ваш підлеглий Жейда підсовує Вам на підпис підроблені документи. Що ж це будуть за вибори ректора по підробленому статуту? Краще подбайте про людей не на словах, а на ділі. Бо тут не йдеться про якісь там політичні заяви. Ви ж бачите, що Ваша “протеже” Юрчук виявилася аморальною і некомпетентною. То чому ж ви її не звільняєте? Вам же рекомендують це зробити Генеральна прокуратура, Секретаріат Президента, комісія обласної Ради, КРУ та Міністерство освіти і науки. Дайте освітянам нормально працювати без істерик, тиску і шантажу”. Чумак прокоментував і звинувачення Заболотного в тому, що нібито він має на меті вбити клин між головою обласної Ради й Олександром Домбровським, розвалити ефективну команду державних управлінців, яка сформувалась на Вінниччині. “Вінниччину розкрадають, край вимирає, тут один з найнижчих рівнів життя в державі. І все це забезпечила “ефективна команда державних управлінців?” Сміх  та й годі! Мені лише незрозуміло, про яку це близькість із Домбровським говорив Григорій Михайлович? Але найсумніше в цій ситуації те, що, виявляється, як він стверджує, в нашій області порушується Конституція: ліквідований розподіл влади на “законодавчу і виконавчу”, а  сам Заболотний обраний головою обласної Ради не депутатами, а бажанням близької людини – Домбровського.
Таким чином,  вже самий початок розслідування показав: питань більше, ніж відповідей. І головним серед них є не те, чи замовила Людмила Юрчук Олександра Домбровського Сергію Чумаку. Питання № 1 можна сформулювати так: “Хто сьогодні управляє Вінниччиною – керівники-менеджери чи “справжній клубок інтриганів із зажерливим бажанням “побільше заграбастати”?
В наступних номерах читайте:
- Продовження журналістського розслідування “Чому оголосив голодування Сергій Чумак?”
- Оцінка результатів позачергових парламентських виборів.
- Чим було недавнє рішення Замостянського районного суду Вінниці про передачу фірмі-орендареві “Євроінтеграція-Україна” виробничо-складського будинку “45-го експериментально-механічного заводу” площею 8, 023 тис. кв. м для подальшої приватизації – справедливим рішенням, рейдерською атакою? Чи має якесь відношення до цього рішення голова Вінницької обласної Ради Григорій Заболотний?
Володимир Іващенко, Катерина Бевзюк.