Інтерв’ю з кандидатом на посаду ректора ВОІПОПП Дровозюком Степаном Івановичем

Інтерв’ю з кандидатом на посаду ректора ВОІПОПП
Дровозюком Степаном Івановичем.

1.
С.І. Наше найголовніше завдання задовольнити потреби та інтереси вчительства Вінниччини. Тому спочатку, звичайно, ми вивчимо думку вчителів, і на підставі чинного законодавства, яке нині діє в Україні, будемо намагатися виконувати функціональні обов’язки від директора і до кожного викладача, завідувача кафедри. Йдеться, на сам перед, про те, що інститут має бути методичним центром в системі освіти області. Я переконаний що він таким  був і є. Але цю його спрямованість необхідно поглиблювати з врахуванням завдань безперервної освіти, завдань закону про вищу освіту. Тощо.
2.
С.І. Мені про це нічого не відомо. Я, хоч це й недолік, але мало читаю газети. Не маю часу, настільки заклопотаний роботою. Часом робочий день триває до 12 годин. То десь якась інформація проходить і повз мою увагу. Але це мені не відомо. Ці всі факти які ви зараз оголошуєте.
3.
С.І. Я ще раз хочу підкреслити, що я намагаюся працювати на засадах законодавства, і нині і в минулому і в майбутньому. Але про це говорити ще напевно рано, тому що претенденти тільки зареєстровані.  Ще мають відбутися відповідні процедури. Обрання згідно з законом про вищу освіту. Тому з цього приводу, також, можу дати однозначну відповідь, що зі мною ні жодних розмов, ні жодних, навіть, натяків чи щось подібне не було.
4.
С.І. Мені трохи дивно чути таке запитання. Я це заперечую. По перше це заперечує моя попередня діяльність. І зустрічне запитання якщо поставить, бо робити висновки потрібно на підставі фактів і дії, і певної лінії поведінки.  Якщо взяти, якраз ви достатньо обізнані, про те, де я працював і достатньо з цих питань звернутися чи до обласної адміністрації, я працював там на двох посадах, жодного працівника не тільки не звільнив, а навпаки намагався створити умови і своє завдання бачив у тому щоб створити мікроклімат який би сприяв максимальній самореалізації кожного. І такою є моя мета і нині. А якщо говорити конкретно то гадаю, що будь яке звільнення, якщо воно трапляється, має вчиняється на підставі конкретних статей, пунктів кодексу законів про працю України. Тому гадаю передчасно це питання ставити до того я ще не знаю жодних фактів які б давали мені підставу. Це якщо допустити що я вже там і маю цю посаду, які б давали мені підстави ставити питання про звільнення працівників. Таких намірів, навіть думок, тим більше підстав поки що не має.
6.
С.І. По перше і розмов таких не було. Я так думаю що зі мною ніхто таких розмов не вестиме. Бо в мене є своя позиція. Своя лінія яка є відома. І нікому я нічого не обіцяв. Не було таких розмов. То й обіцянок відповідно й не могло бути. І в зв’язку з тим що таке питання поставлене на першому місці, звичайно, це має бути компетентність, підготовка відповідних працівників, готовність працювати на цій посаді. Ось я навпаки, скажу, що впевнений, що є в колективі нинішньому переважна більшість працівників які відповідають посадам і працюють    виконують свої обов’язки. Я не бачу сенсу зараз ставити такі питання.
7.
С.І. Нічого подібного і близько не було. Я це категорично заперечую. Цього не було.
8.
С.І. Ще раз може повторити сказане вище. Жодних розмов на цю тему не було.
9.
С.І. Ще раз підкреслюю. Що як і попереднє питання так і це конкретне питання. Ні з ким з представників влади не обговорювалося. Я хочу підкреслити, що я свідомо, якби хтось навіть і намагався б ці питанні обговорювати, в мене є достатньо вже досвіду, що жодні питання такого плану не обговорювати передчасно. Адже, сьогодні, я уточнюю, 6 лютого, відбувається тільки підготовка до загальних зборів колективу. І тому може статися ще що завгодно. Тобто, дуже ще передчасно, я так гадаю, ці питання ставити. А тим більше жодних розмов на цю тему ще не було.
9.
С.І. Жодних розмов про жодну особу яка працює в інституті не було. Повідомлю, що я обов’язково буду керуватися вимогами закону. Тому мене ці думки суб’єктивні не цікавлять. До речі хочу підкреслити, що на зустрічі з головами депутатських комісій і керівниками фракцій обласних, я також чітко на цьому наголошував, що всі відносини мають будуватися на чинному законодавстві.
10.
С.І. Та нікому я нічого не обіцяв. Навіть розмови, і абсолютно я не знаю хто такий Василюк. Я не чув такого прізвища. Вперше чую і жодних розмов на цю тему не було.
11.
С.І. Я не можу, не буду, і не маю жодних підстав коментувати. Якщо таке є це не входить в мою компетенцію.
12.
С.І. Про такі дії мені теж нічого не відомо. Мені про це не відомо. Тому й коментувати я не можу.
13.
С.І. Я можу тільки повторити те, що я сказав на зустрічі про яку йшлося. Спочатку, якщо я ще буду обраний, цього ж ніхто не знає, голосування є ж таємним, це є воля працівників, колективу якщо уявимо собі таке, що так станеться, то я насамперед буду вивчати об’єктивні сторони речей. До цього я нічого ні стверджувати ні коментувати не буду бо не маю права і жодних підстав.
Ж-ст. І ще таке. На скільки ми знаємо подібні заклади на Україні, вони напряму підпорядкуються міністерству освіти. Наш, у свій час був виведений, і на скільки зрозуміло не зовсім законно, був переведений в комунальну власність. Чи не було б краще щоб на пряму підпорядковувались Києву. Тоді б не було цих проблем.
С.І. на сьогодні я знаю, що інститут він підтримує тісні зв’язки з центральним інститутом післядипломної освіти у Києві. З іншими інститутами співпрацює в Україні.  Звичайно підтримує зв’язки і підпорядковується значною мірою міністерству освіти. Тому не можна говорити про жорстке підпорядкування тільки обласній раді в усіх аспектах. Обласна рада тут виступає як власник. Але нормативні питання якісь, методичні аспекти, звичайно це компетенція міністерства освіти, центрального інституту. Так що інститут на сьогодні є ланкою, елементом системи післядипломної освіти яка склалася  в Україні. А не тільки структури яка підпорядкована виключно обласній раді.
Ж-ст. В свій час були вже намагання приміщення це забрати. Воно тоді йшло по лінії Азарова, будемо говорити коли ще податковою керував. Таке враження, що саме боротьба йде за землю і за приміщення. Як убезпечитись щоб нікому не хотілося його у громади забрати.
С.І. якщо мені випаде така нагода, я буду мати честь спілкуватися з колективом під час своєї передвиборної, я гадаю що в мене буду можливість викласти свою програму. То в моїй програмі є один з пунктів я працювати над тим щоб інститут залишився самостійним, самодостатнім, незалежним в певному розумінні. Творчим колективом, який має плани працювати, вчити і допомагати  нашому вчительству. А зрозуміло що майно, все майно воно ж підпорядковане.... засобом без якого дана функція не може бути виконана, то я гадаю що це не відповідає істині. Що таких намірів не має і не буде...