Президенту України Віктору Ющенку 29.01.08 р.

Президенту України Віктору Ющенку,
Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко,
Генеральному Прокурору України Олександру Медведько

Заява

Патріотично налаштована частина ділових кіл області уповноважила мене знову поставити Вам питання, відповіді на яке чекає з нетерпінням вся Вінниччина: «Чому Президент, Прем’єр-міністр і Генеральний прокурор дозволяють приймати важливі для життя регіону рішення вищим посадовим особам області, звинуваченим у скоєнні тяжких злочинів? Чому вінницькі правоохоронці, маючи на руках необхідні документи й факти, роблять вигляд, що нічого не сталося, – адже керівники, про яких йдеться, можуть бути соціально небезпечними?» Підтвердженням того, що ділова Вінниччина адекватно реагує на нинішню ситуацію в області, є аудіозапис, який підтверджує факт брутального тиску голови Вінницької обласної ради Григорія Заболотного на начальника КРУ у Вінницькій області Валентину Душечкіну з метою приховати фінансові зловживання його протеже на суму в 426 тис. грн., ймовірна незаконна передача оточенню Заболотного та двом сотням членів сімей посткомуністичної номенклатури земельних ділянкок в с. Агрономічне і т.д.
Виникає законне питання: «Чому територіальні громади не можуть контролювати діяльність місцевої влади і не мають реального впливу на прийняття важливих рішень для життя регіону?» Наша відповідь однозначна: «Безправність громади – наслідок того, що областю досі управляє стара посткомуністична номенклатура». Тут ідеться не про вік цієї соціальної верстви, а про її менталітет. У вінницької регіональної еліти погано розвинена здатність приймати самостійні рішення, продиктовані інтересами справи й особливостями регіону. Натомість вихована потреба майже сліпо виконувати чужу волю і дивитися на ресурси краю як на власну комору. І навіть тоді, коли загальнонаціональні клани – справжні господарі області - мають намір пограбувати регіон, вінницькі керівники будуть наввипередки їм догоджати. Бо їх психологія – психологія прислужників, а масштаб особистостей обмежений тісним простором страху та власних побутових потреб. Хапанути земельну ділянку, записати на родича нерухомість, призначити кума на дохідне місце, якнайдорожче продати власний підпис, «подоїти» бюджет і прохачів, відірватись з «дєвочкамі» тощо – ось типові предмети зацікавлень більшості вінницьких начальників. А якщо до цього додати неправову свідомість, поверхові фахові знання значної частини вищого керівного складу, то ми матимемо точну картину середньостатистичного подільського можновладця. Мораль цих людців ще в Х1Х столітті сформулював відомий класик: «Люди всі мені мовчать, поки грошики бряжчать. І довіку, добрі люди, грошовитий в шані буде. Бо гроші нами завжди керують, за гроші і дурні розум купують».
Сутність номенклатури виробила й відповідне ставлення до неї та до області в цілому українського істеблішменту. Приймаючи рішення, центральна влада виходить із того, що інтереси Вінниччини нікому захищати. Звичайно, київським можновладцям подобається лакейство підлеглих, але лакеями гидують і ніколи з ними не рахуються. Мабуть, тому наш регіон завжди не другому плані: і обласне представництво в Верховній Раді України, і в центральних органах виконавчої влади сьгодні жалюгідне. Звичайно, більшість вінницьких менеджерів готові працювати по-новому. Тут йдеться переважно про осіб, кого посадові обов’язки змушують приймати серйозні рішення. Те саме стосується й осередків вінницьких партій. Бачимо їх цілковиту залежність не від виборців, а від місцевого керівництва та київських партійних лідерів. І поведінка навіть обласної організації «Батьківщини» - яскраве підтвердження цих сумних реалій.
Чим насправді є вінницька влада, добре видно на прикладі Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Ділових людей змусили втрутитись у діяльність цього освітянського закладу особливості місцевої приватизації. Адже нині просто неможливо приховати, що приміщення інституту, його гуртожиток і інститутську землю мають намір прибрати до рук можновладці. Його ж директор Людмила Юрчук – ідеальна їх помічниця. Коли ми почали розбиратись з цим закладом, то виявилось, що його керівник займається фінансовими зловживаннями, шантажує людей і т.д. Ще влітку минумого року правоохоронним органам був переданий доказ того, що Юрчук шантажувала своїх підлеглих.
Ця людина близька до нинішнього секретаря РНБО Раїси Богатирьової. Так от, Юрчук, виходячи зі своїх міркувань, звинуватила у протиправній діяльності голову обласної державної адміністрації Олександра Домбровського, голову обласної ради Григорія Заболотного та інших. А Петра Порошенка назвала «паханом».
Дізнавшись про звинувачення Юрчук, місцеві можновладці зробили все, щоб ця справа не набула розголосу. Нам погрожували, на моє життя було вчинено замах. Але сьогодні малий і середній бізнес не залякаєш. Він дедалі більше перетворюється в області на організовану реальну силу. У своєму протистоянні з місцевою владою ділова Вінниччина домоглася того, що Юрчук втратила будь-яку можливість залишитись керівником інституту. Наслідком непростої взаємодії з владою став компроміс з цілого ряду питань. Щодо інституту було вирішено:

Припинити будь-які дії щодо приватизації приміщень та землі інституту,

2) Звільненити Юрчук з посади директора і завідучої кафедри та порушити проти неї кримінальну справу за нецільове використання бюджетних коштів,
3) Сформувати керівні органи інституту на основі компромісу. Йдеться про те, щоб усі сторони конфлікту – і влада, і ділова Вінниччина - мали можливість реально впливати на ситуацію в інституті.
Спочатку все йшло нормально. Влада змінила Статут інституту, оголосила конкурс на заміщення посади ректора цього освітянського закладу, почався процес звільнення Юрчук. Ми діяли відповідно. Проте пізніше Заболотний здійснив цілий ряд кроків у напрямку зриву виборів і залишення Юрчук на посаді директора. Одним із пояснень стали «жалісні» слова про те, що на владу чинить тиск Раїса Богатирьова. Тоді ми звернулись до Юлії Тимошенко. Я змушений був направити телеграми Президенту, Прем’єр-міністру та Генеральному прокурору України з проханням припинити втручання секретаря РНБО в процес виборів ректора інституту післядипломної освіти. Проте голова обласної ради Заболотний не припинив деструктивних дій. Він, всупереч здоровому глузду, а може, від переляку, зірвав засідання конкурсної комісії 26.01.08 р., яка мала визначити кандидатів на посаду ректора. Начальник обласного управління освіти Ігор Івасюк та його заступник Андрій Лисак, очевидно за завданням згори, за нашими даними, чинять тиск на кандидатів. Один з кандидатів на прізвище Петро Ніколюк. Він жодного дня не працював в школі і не має уявлення про систему середньої освіти. Однак несподівано «вирішив» поборотись за ректорське крісло. За нашими даними він має «завдання» звільнити керівників обласної конфедерації Вільних профспілок, які працюють в інституті, та взяти на роботу 15 нових працівників, визначених владою. Крім того, він має намір «вичистити» ще близько половини інститутських працівників. Цей діяч працює в торгово-економічному інституті, який «прославився» тим, що деяких його викладачів ловлять на хабарництві. Принаймні репортажі про це часто з’являються в місцевих газетах. З якихось причин Ніколюка просять піти з вищевказаного вузу і обіцяють посаду ректора як своєрідну компенсацію. А він, в свою чергу, мусить за це «віддячити».
Як бачите, вінницькі можновладці, на яких, за твердженням Юрчук, у неї є гори компромату, поводять себе вкрай несерйозно і разом з тим небезпечно. Своїми діями вони переконали нас у своїй нездатності виконувати досягнуті домовленості. Мабуть, боячись Раїси Богатирьової та оприлюднення документів, якими, за словами Юрчук, вона володіє, керівники області роблять все, щоб не було порушено кримінальної справи за фактом фінансових зловживань директора інституту післядипломної освіти та ще цілого ряду її протиправних дій. Заболотний, кимось чи чимось стимульований, натиснув на начальника КРУ Душечкіну, і остання, як нам стало відомо, змушена була зменшити суму фінансових зловживань приблизна на 100 тис. грн. Я маю аудіозапис розмови, де Заболотний тисне на Душечкіну.
Ми просимо Вас припинити свавілля місцевої влади і в першу чергу Григорія Заболотного і порушити проти нього кримінальну справу за тиск на начальника КРУ Валентину Душечкіну. Крім того, просимо припинити незаконне втручання Ігоря Івасюка, Андрія Лисака в процес виборів ректора інститутуту післядипломної освіти. Ми вважаємо, що Ваше завдання: запобігти зриву виборів та забезпечити реальну можливість працівникам Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників обрати ректора свого закладу. Відповідальні посадові особи повинні негайно офіційно заявити, що вибори ректора інституту – це вимога Закону України «Про вищу освіту» та наслідок протиправної діяльності Людмили Юрчук і всіх, хто її покриває. Ми заявляємо, що не допустимо незаконного втручання влади в життя інституту. За Статутом – це самоврядна одиниця. І в процес прийому і звільнення з роботи не мають права втручатись ні голова обласної ради, ні голова облдержадміністрації, ні, тим більше, начальник управління. А інші керівники інституту, за статутом, також повинні обиратися співробітниками інституту. І не може бути мови, щоб це були куми чи знайомі можновладців. Це мають бути професіонали, які вже довели, що вони ефективні менеджери. Влада вимагає від кандидатів на посаду ректора «навести порядок в інституті», тобто знищити осередок Вільної профспілки та звільнити всіх її членів. А ми вважаємо, що керівний склад цього освітнього закладу має формуватися з урахуванням реальної розстановки сил в інституті, як результат розумного компромісу між внутрішньоінститутським «активом», профспілками та управлінням освіти. Інакше «війни» в інституті не лише не припиняться, а в нинішніх умовах розгоряться зі ще більшою інтенсивністю.
Ми ніколи не припинемо захищати чесних і порядних професіоналів. А владі і про владу нам є що сказати!

Від імені і за дорученням підприємців Вінниччини
Голова ВОМО «Чумацький шлях» Сергій Чумак

28 січня 2008 року