ШАНС №17(47) від 21 грудня 2007 р.

ШАНС  №17(47) від 21 грудня 2007 р.
Хто на Вінниччині порушує 49 статтю Конституції України?

Нещодавно редакції газети «Шанс» стало відомо, що, проводячи перевірку закладів охорони здоров’я області, працівники прокуратури виявили серйозні порушення статті 49 Конституції України. Тут і неналежне надання медичної допомоги, що призвело до смертних випадків та заподіяло шкоду здоров’ю хворих, і нецільове використання бюджетних коштів, і грубе порушення законодавства при збиранні так званих “благодійних внесків”, незаконне вимагання плати за лікування та діагностику…
Вперше, по-справжньому відкрито, Вінниччина заговорила про порушення конституційних прав громадян на якісну безоплатну медичну допомогу після Помаранчевої революції. Піонерами тут виступили «Чумацький шлях», «Пора», представники медичної громадськості, потерпілі від рук нечесних медиків хворі… Тоді місцеві газети мало не щодня писали про неподобства, що чиняться в охороні здоров’я області … Не мовчала й сама влада. Міністр охорони здоров’я Микола Поліщук робив відчайдушні спроби навести порядок в галузі. Голова Вінницької обласної державної адміністрації Олександр Домбровський вражав прямотою: «В управлінні охорони здоров’я сьогодні нездорова ситуація. Вже відкрито кілька кримінальних справ по фактах закупівлі на бюджетні кошти медичного обладнання загальною вартістю 9 мільйонів гривень. Вже встановлено, що ціна завищена щонайменше на 2,5 мільйони гривень».  Він обіцяв нарешті розкрити резонансну “справу мамографів”. Прес-секретар прокурора області Сергій Годний в тижневику «Місто» запевняв громадськість у тому, що колишні співробітники того ж управління охорони здоров’я облдержадміністрації, використовуючи службове становище, незаконно перерахували на одну з комерційних фірм 1,5 млн. бюджетних коштів за непоставлене медичне обладнання – перевізні рентгено-флюорографічні кабінети. А колишньому начальнику управління і його заступникові були пред’явлені звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого статтею 364 частиною 2 КК (зловживання владою або службовим становищем, що заподіяло важкі наслідки). Громадяни й самі медики вимагали від влади створення умов, за яких обласна медична галузь буде справді охороняти здоров’я вінничан. Люди вимагали притягнення до відповідальності керівників обласної лікарні ім. М.І. Пирогова, дитячої обласної лікарні, онкодиспансеру, госпіталю інвалідів війни та інших. На їхню думку, ці посадовці свідомо порушували закон.
Проте час минув, гучні заяви стихли, кримінальні справи закрили чи поклали під сукно. Івана-Володимира Миронюка “пішли” у відставку. Іншим “зіркам” медично-кримінальних сюжетів дозволили спокійно продовжувати попередню діяльність. На посаду начальника обласного управління охорони здоров’я призначили нову людину – Олександра Жупанова. Голос народу продовжував вимогливо звучати, але його просто перестали слухати…
Прокоментувати нинішнє становище в медицині ми попросили його колишнього обласного керівника, а нині заступника головного лікаря Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова  Володимира Миронюка.

Інтерв'ю з Володимиром Миронюком

- Скажіть, будь-ласка, можна поставити Вам декілька запитань?
- Взагалі-то давати мені відповіді на будь-яке запитання без головного лікаря не хотілось би. Скаже: «А чого ви? Хто вас уповноважив?» Зверніться до головного лікаря.
- До нього я також зайду, але я хотіла б поговорити саме з Вами…
- А з якого  приводу?
- В результаті цьогорічних перевірок прокуратури в медичних закладах області виявлені численні порушення чинного законодавства. Прокуратура направила припис управлінню охорони здоров’я. Наскільки нам відомо, в час, коли Ви керували галуззю, таких приписів не було, а обласна охорона здоров’я займала передові позиції в Україні. Чим тоді пояснити Ваше фактичне звільнення в 2005 р. з посади начальника обласного управління охорони здоров'я? Чи не стали Ви жертвою політичної доцільності?
- Я не знаю. Я написав заяву, так що я не можу сказати тут нічого. А відносно того, що було в приписі, я добре це знаю. Але це може Вам пояснити лише головний лікар, тому що тут я фінансами взагалі не займаюся, займаюсь виключно лікуванням. Тому запитайте в головного лікаря та його першого заступника, який має право другого підпису.
- На одній із прес-конференцій відомий вінницький політик Сергій Чумак у відповідь на запитання журналістів сказав, що звільняти Вас йому допомагали Ваші заступники Тетяна Бабій, Дмитро Білоус та інші. Як ви це прокоментуєте?
- Серйозно? Це для мене новина. Від Вас… А де це, коли це була ця прес-конференція? У-у-у-у-у. Може бути! Мені про це не було відомо! Я слідкував за пресою ці останні роки, і все моє спілкування з ним – це подання Чумака на мене. У мене воно все є, його мотивація. Я з ним особисто не зустрічався, не вважав за потрібне зустрічатися, тому що це були наклепи або його бачення. Я розумів, що це  з чийогось подання такі ось всі колізії на мене йдуть. З ним зустрічалися, наскільки я вже знаю, мої однокласники… Тільки один раз я прочитав його інтерв'ю в якійсь нашій обласній газеті, що він. мовляв, жалкує, бо не мав на увазі, щоб мене звільнили, коли  все це робив. Ось така замітка була. Це сталося вже після всього, очевидно, коли він почав розслідувати щось інше. А стосовно цього я не можу сказати. Я не спілкуюсь з управлінням охорони здоров'я сьогодні. Ви прекрасно знаєте з преси, що було, але я мав розмову з губернатором один раз, другий раз, третій раз… Потрібно було, щоб я пішов. Я й  пішов!
Після розмови з Володимиром Олександровичем залишився неприємний осад. Особливо вразило оте «Потрібно було, щоб я пішов». Це були щирі, відверті слова несправедливо ображеного чоловіка. «Кому було потрібно і навіщо?» - безперестанку ставила собі питання і не знаходила відповіді. Я не могла зрозуміти, за що звільнили Володимира Олександровича. Адже вини його ніхто не довів, а за показниками вінницька охорона здоров’я займала перші місця в Україні? Може, для когось звільняли жадане місце, а Сергія Чумака втемну використали для здійснення чужих підступних планів? Може, сьогодні не випадково прозвучали прізвища Бабій, Білоус, в черговий раз довівши, що усе приховане врешті-решт виходить на поверхню, а людська природа завжди, до глибини душі, шокуватиме своєю потаємністю, підступністю й непередбачуваністю?
Кабінет головного лікаря обласної лікарні ім.М.І. Пирогова Петра Гунька був слідуючим в маршруті мого дослідження, адже точка зору цієї посадової особи, депутата обласної Ради, голови комісії з питань охорони здоров’я є своєрідним дороговказом і прикладом для медичних працівників всієї області.

ІНТЕРВ’Ю З ПЕТРОМ ГУНЬКОМ

- Скажіть, будь-ласка, можна поставити Вам декілька запитань?
- Не хочу. Можете написати: від всяких коментаріїв доктор Гунько відмовився. У нас немає засобів масової інформації.
- Взагалі?
- Взагалі. У нас є засоби масової дезинформації.
- Чого таке негативне ставлення?
- Чому негативне? Скажіть мені, будь-ласка, в нас є сьогодні вільна преса? Немає! Немає жодної газети на Україні, яка б  була вільною і незалежною. Всій пресі, телебаченню - всім хтось платить гроші.
Відсутність коментарів в наш час є суттєвим коментарем... Але ми прагнемо знаходити істину не між рядками недомовлених слів, а з перших вуст тих, хто знаходиться в вирі подій. Очевидність зустрічі з лідером ВОМО “Чумацький шлях” Сергієм Чумаком стала незаперечною.

ІНТЕРВ’Ю З СЕРГІЄМ ЧУМАКОМ

- Пане Сергію, з чого тоді в 2005 році все починалось?
- Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах до нас почали масово звертатись громадяни і скаржитись на те, що в медичних закладах області просто неможливо отримати повноцінну безоплатну медичну допомогу. За будь-яку надану медичну послугу безсоромно і цинічно вимагали платити! Робилось і донині робиться це в різних формах: через дачу хабарів, сплату благодійних внесків, страхування… Про це знали всі, але не протестували, а платили. Я намагався поговорити, як то кажуть, по-людськи,  з начальником обласного управління Володимиром Миронюком, спокійно розібратися в ситуації. Але цей чиновник від зустрічі категорично відмовився. Тоді активісти «Чумацького шляху» почали домагатися офіційного розслідування конкретних порушень закону медичними працівниками та керівництвом.
- Як відомо, тоді Миронюка звільнили, але принципової оцінки становищу в медицині ніхто не дав. Жодного криміналу в його діях не виявили. Головні лікарі, звинувачені в корупції та інших порушеннях, політично переорієнтувались, стали членами помаранчевих партій… Чи не тому сьогодні прокуратура виявила кричущі порушення закону в медичних закладах області?
- Безумовно,  це  лише одне з пояснень. Головна ж причина не в особистостях начальників управлінь, а в цілковитій порочності нинішньої системи охорони здоров’я. Що ж до Миронюка, то він собі  спокійно працює в обласній лікарні заступником головного лікаря. Всі кримінальні справи проти нього виявились мильними бульбашками.  Але мені навіть шкода Володимира Олександровича. Його підставили. А коли прийшов час - позбавили посади, зганьбили. Сьогодні мені зрозуміло: Миронюка хотіли просто звільнити. Я ж ставив перед собою іншу мету: боротьбу з корупцією. І не довів тоді справу до кінця тому, що мені просто не дали цього зробити. Але показувалися документи, називалися прізвища, фірми, схеми, рахунки. Наприклад, називалося прізвище Беженар. Мене інформували люди, які за характером своєї діяльності і займаними посадами просто зобов’язані були це знати. Головні винуватці медичних корупційних скандалів вийшли тоді сухими з води, засвідчивши комусь свою лояльність. Є ще один урок тих подій. Корупціонерів беруть «на гачок» і перетворюють на «дійних корів», з якими, за потреби, можна робити що завгодно.
Сьогодні я звинувачую Миронюка лише в одному: він не повинен був бути сліпим виконавцем чужої волі, а коли вже потрапив до пастки - його громадянським обов’язком було поіменно назвати організаторів та виконавців корупційних схем в медицині.
- Кажуть, що вас не цікавив стан справ в медицині. Просто ви виконували чиєсь замовлення?
- Це старий номенклатурний фокус. Опонента дискредитують, звинувативши в корисливих мотивах, щоб приховати власний злочин. Те ж саме й сьогодні. Голова обласної ради Григорій Заболотний, не наводячи жодного доказу, публічно заявляє, що я воюю з ним за гроші. Але чомусь не називає того, хто мені їх платить. Не хочу витрачати час на спростовування. Краще одразу перейду до суті справи.
В мене не викликають заперечень особи Миронюка і Заболотного. Але я боровся і боротимусь проти конкретних дій конкретних посадовців – порушників закону. І вимагатиму від влади і правоохоронців адміністративного й правового реагування у відповідь на правопорушення чи злочинні дії. Я хочу допомогти людям захиститися від сваволі чиновників. Я домагаюсь реформування системи так, щоб вона нарешті забезпечила людям можливість спокійно і чесно працювати.
- А хіба сьогодні це неможливо?
- Сьогодні, коли більшість українців не живуть, а виживають, система звужує вибір до екстремальної формули: або-або. І хоча на злочин ідуть далеко не всі – кожен визначає свій шлях сам! – тягар економічної залежності від обставин та жебрацька зарплатня часто змушують людину переступати фатальну межу.     
- Всі відзначали Вашу чудову обізнаність із тим, що коїться в вінницькій медицині та обласному управлінні охорони здоров’я. Ви знали мало не про кожний крок Володимира Миронюка, чули мало не про кожне сказане ним слово. Хто ж Вас інформував?
- Люди, які цю інформацію мали.
- І Ви їм довіряли?
- Практично все, повідомлене мені, виявилося достовірним.
- А Ви переконані, що  всі інформатори – чесні й порядні люди?
- Цими людьми рухали різні мотиви, але всі вони, кожний з різних причин, намагалися змінити своє становище. І тоді їхні інтереси і суспільні в багатьох моментах співпадали. Тому їм, як правило, було невигідно приховувати правду, яка не стосувалася їх особисто. Миронюк був приреченим, тому що він не входив до жодного номенклатурного угрупування і погано орієнтувався в тому, що називають «таємницями мадридського двору».
- На останній прес-конференції Ви заявили, що наводити порядок в медицині Вам допомагали заступники Миронюка Тетяна Бабій та Дмитро Білоус. Але у Вас до них були серйозні претензії. Як це розуміти?
- Це справді так. Та саме завдяки їм та ще цілому ряду медичних управлінців я побачив справжню глибину падіння української медицини. Особливо я вдячний Тетяні Федорівні. Вона розкрила мені очі на багато прихованого від людей. І я не можу зрозуміти, чому до неї так негативно ставиться більшість медиків, з якими я розмовляв. А взагалі, як показує практика,  істинні  факти повідомляють лише зацікавлені особи. Тут гра йде завжди на інтерес.
- Чим це відрізняється від принципу «Мета виправдовує засоби»?
- Тим, що я дію в інтересах кожної чесної людини.
- Ви назвали два прізвища. Назвіть ще хоча б одне!
- Петро Гунько, Іван Андрієвський… Та хіба всіх перерахуєш!
- Але ж Андріївського Ви нині критикуєте?
- Ні, його критикую не я, а його власні дії. В 2004 році він просив захистити його і медколедж. Тоді приміщення по вул. Грушевського хотіли забрати податківці. І ми 29 жовтня 2004 року офіційно звернулися і до Кучми, і до Литвина, і до Ющенка… Приміщення відстояли. Тоді він говорив про закон. Сьогодні ж вважає, що персонально для нього закони не писані. І наше завдання довести таким як він, що ці діячі помиляються.

Текст заяви, узгоджений з Іваном Андрієвським
(з деякими скороченнями)
1.Лідерові Блоку і Фракції "НАША УКРАЇНА", кандидатові на посаду Президента України,  Народному депутату України Ющенку В.А.
2.Президентові України Л.Д.Кучмі
З.Голові Верховної Ради України В.М.Литвину
4.Генеральному прокурору України
Г. Васільєву
5.Голові Служби Безпеки України
В. Смешку...
ЗАЯВА
В місті Вінниці готується  черго–
вий акт адміністративного "бандитизму": Вінницька податкова адміністрація намагається привласнити приміщення Вінницького медичного коледжу по вулиці Грушевського 2. За нашими даними, група осіб, які стоять за податківцями, вже "домовились" про передачу цього приміщення з відповідними центральними відомствами, а також керівництвом Вінницької обласної адміністрації та Вінницької обласної Ради. Впевнені, що депутати Вінницької обласної Ради "приймуть" рішення про передачу приміщення Вінницького медичного коледжу Вінницькій податковій адміністрації. Вони "ламають через коліно" керівництво Вінницького медичного коледжу, схиляючи його погодитись на передачу  приміщення.
Вважаємо, що ці дії зруйнують добре налагоджений учбовий процес і перешкодять у підготовці середніх медичних працівників, так необхідних у даний час для охорони здоров'я України (в коледжі, крім того, готують фельдшерів для Збройних Сил України - саме в приміщенні коледжу,яке податкова адміністрація силкується відібрати в цього учбового закладу). Аналізуючи процес відчуження державної та комунальної власності (передача її в приватні руки, фіскальним, силовим структурам тощо), ми приходимо до висновку, що на Вінниччині  діє  організована  група осіб, діяльність яких по так званій приватизації або відчуження,-носить добре продуманий системний характер. Конкретним прикладом, який підтверджує наші слова, - є спроба цих же осіб забрати приміщення Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, і лише своєчасне втручання ВООП "Демократична Дія" спонукало депутатів Вінницької обласної Ради не приймати рішення про передачу приміщення інституту в приватні руки…
…Якщо протягом 2-х тижнів не припиняться спроби забрати приміщення у Вінницького медичного коледжу по вулиці Грушевського 2, ми змушені будемо апелювати до громадськості міста й області і розпочнемо похід протесту до стін Генеральної прокуратури і Адміністрації Президента України силами громадськості, правозахисників міста Вінниці, а також студентами і викладачами Вінницького медичного коледжу.
29.10.2004 р.

 За словами Сергія Чумака,  Іван Андрієвський гарантував доставку і тижневе перебування в Києві кількох десятків протестувальників із числа студентів та викладачів коледжу. Заходи готувались серйозні.                                                        
- Тепер зрозуміло, чому Ви так добре обізнані з усіма обставинами, пов’язаними з приміщенням коледжу?
- Так, саме Іван Юрійович познайомив мене з усіма подробицями.
- Скажіть, а нинішній начальник обласного управління охорони здоров’я Олександр Жупанов, який, як кажуть самі медики, багато в чому завдяки допомозі Сергія Чумака обійняв цю посаду,  допомагав Вам?
- На жаль чи на щастя – ні! Хоча я з ним добре знайомий, але справ, пов’язаних з його професійною діяльністю, ми не вели. Та й начальником управління він призначений лише в останню чергу завдяки мені.
- Все-таки не можу не запитати Вас стосовно Тетяни Бабій. Чи не тому вона Вам допомагала, що хотіла зайняти місце Миронюка? Ще в 2005 році про це відкрито говорили і навіть писали газети…
- Якщо подивитися на ті події з висоти сьогодення, то може краще для всіх було б призначення начальником управління Тетяни Федорівни? Може, не було б такої кількості неподобств, які чиняться сьогодні в вінницькій медицині під керівництвом Жупанова.
- Але кажуть, що він добре виконує свої функції?
- Думаю – не так виконує, як має міцні тили…
- Чому ж тоді медициною займається прокуратура?
- У свій час ми знатимемо і це. Адже незабаром вся влада перейде до рук демократичної коаліції (розмова велася до обрання Юлії Тимошенко прем’єр-міністром – авт.).
- Давайте все ж таки повернемося до наших вінницьких справ.
- Ця подія стосується наших справ безпосередньо. Але Ви, мабуть, хочете запитати про корупцію?
- Так. Скажіть, чому ж в Пироговці, головній лікарні Вінниччини, беруть гроші за лікування та діагностику? Петро Маркович ніби порядна людина?
- Хіба тільки там? Восени цього року був скоєний замах на моє життя. Мене доправили в 2-гу міську лікарню. Так-от, поки я не заплатив грошей за страховку, ніхто не надавав мені допомоги. І це робилося при свідках.
А от прокуратура встановила, що в обласній лікарні імені Пирогова незаконно беруть до 300 грн. за дослідження на томографі, змушують здавати благодійні внески,  роблять операції на здорових органах, а хворі не лікують і т.д. І це стосується практично всіх медичних закладів області. Я про це говорив ще в 2005 році. Жупанов тоді мені заперечував, клявся публічно, що ніхто не змушує хворих платити за лікування. А тепер це вголос прозвучало на колегії обласної прокуратури.
- То що, в усьому винен Олександр Жупанов і Петро Гунько?

- Переконаний, що ні. Тетяна Федорівна пояснила, що наша держава виділяє на охорону здоров'я кілька жалюгідних відсотків ВВП, а США -13% (більше 5000 $ на одного американця), Німеччина - 11% (більше 3000 $ на одного німця). На лікування хворих в Пироговці виділяють не більше 10% коштів від мінімально необхідної потреби. Якщо наші лікарні не зароблятимуть так званих позабюджетних коштів, то їх можна просто закрити. Головних лікарів змушували і змушують це робити. Той же Петро Маркович неодноразово скаржився при зустрічах, що він отримував план, підписаний начальником обласного управління, який зобов'язував його щорічно заробляти 20 % від річного бюджету лікарні. То як тут працювати за законом?  Медики – справжні заручники системи. Коли терміново потрібно знайти винних, то виявляється, що порушується 49 стаття Конституції України, а коли такої потреби немає – правоохоронці закривають очі на медичний беспредєл.
Взагалі я вважаю, що головна вина медичних чиновників і Олександра Жупанова в тому, що вони виконують незаконні накази і не ведуть справжньої боротьби за реформування своєї галузі.
- Сьогодні в ЗМІ обговорюється питання, пов'язане з приміщенням медичного коледжу по вул. Грушевського. Чи не можете пояснити своє бачення цієї проблеми?
- Я вже говорив, що в 2004 році це приміщення хотіли забрати податківці. І так відбувається щороку. Бажаючих – навалом. Андрієвський говорив, що в цьому приміщенні фактично використовується тільки перший поверх, який орендує одна медична установа, пов'язана зі спортом. А на другому й третьому поверхах фактично не використовуються великий зал засідань, спортивний зал…Але все це опалюється, освітлюється, приміщення прибирають, за ними доглядають. І так триває мало не два десятки років. От Вам і нецільове використання бюджетних коштів. Іван Юрійович бідкався, що по Грушевського не робився капітальний ремонт ще з часів СССР, бо на це не виділяються гроші. Але прокуратура чомусь не бачить таких очевидних речей. І не реагує на таке злочинне марнотратство. Взагалі вінницьких прокурорів важко зрозуміти. Вони гучно займаються обласним Центром профілактики боротьби зі СНІДом, де є нецільове використання 50 тис. грн., але де на межі життя і смерті надається реальна допомога хворим людям, та чомусь вважають нормальним залишити без реагування факт виявлення КРУ в Вінницькому обласному інституті післядипломної освіти зловживаннь на суму в 426 тис. грн.
А з медколеджем усе зрозуміло. У 2006 році Президент видав Указ щодо реалізації державної політики в сфері фізичної культури і спорту. У відповідності до нього Вінницька обласна Рада затвердила програму розвитку фізкультури і спорту до 2011 року – рішення № 174 від 29 грудня 2006 року. Я вже вивчив його напам'ять. Так-от ця програма зобов'язує обласні управління охорони здоров'я і спільної комунальної власності в другому кварталі 2007 року вийти з клопотанням до обласної Ради про передачу орендованих приміщень на баланс однієї установи. Але це рішення виконане не було, хоча я підіймав це питання перед обласною владою. Тобто було проігноровано і рішення Вінницької обласної Ради, і Указ Президента України. Чому так відбувається, мені, сподіваюсь, відповість Віктор Ющенко. Після обрання Юлії Тимошенко прем'єр-міністром я звернуся і до неї, а після призначення нового Генерального Прокурора України буду домагатися прокурорської перевірки вінницької медицини.
- Але чому, на Вашу думку, не виконується вказане Вами рішення Вінницької обласної Ради?
- Про це потрібно запитати директора Вінницького медичного коледжу Івана Андрієвського та голову Вінницької обласної ради Григорія Заболотного.
- Але Григорій Михайлович вже оголосив в ЗМІ, що проблеми примішення медичного коледжу по вул. Грушевського, 2 просто не існує. Може, допоможе в з'ясуванні істини Олександр Жупанов?
- Цілком можливо. А ще може допомогти начальник обласного управління спільної комунальної власності Василь Федоришин,  начальник управління у справах сім'ї, молоді та спорту, голова комісії обласної ради з питань охорони здоров'я та багато інших. Але вони, я переконаний, хоч і причетні до цієї справи, але ні в чому не винні, хіба в тому, що мовчать чому їм забороняють виконувати рішення обласної Ради. І в першу чергу це стосується Жупанова.

Враховуючи все, сказане Сергієм Чумаком, ми спочатку звернулись до начальника обласного управління охорони здоров'я та курортів Олександра Борисовича Жупанова. Проте, ознайомившись з питаннями редакції - він категорично відмовився від зустрічі з кореспондентом газети «Шанс», тож довелось відразу реєструвати інформаційний запит в канцелярії, щоб не почути потім “я вас не бачив, я вас не знаю, і взагалі вас тут не  було...”

  ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАПИТ ЖУПАНОВУ О.Б.

- В 2006 р. наша газета намагалась провести журналістське розслідування за фактами масового порушення ст.49 Конституції України у Вінницькій області. Тоді Ви заявили в засобах масової інформації, що ніяких порушень немає, а хворих ніхто не змушує платити. Чому ж тоді прокуратура виявила масові грубі порушення ст.49 Конституції України, зокрема в лікарні ім. Пирогова, обласній дитячій лікарні, госпіталі інвалідів війни, онкодиспансері? Тобто йдеться про ті заклади, до керівництва яких одразу після Помаранчевої революції і в громадськості, і в правоохоронних органів були дуже серйозні питання. В результаті звільнили начальника управління Миронюка, а оцінка роботи керівників вищевказаних закладів дана не була. Чи не будете Ви, враховуючи цю ситуацію, виходити з клопотанням про зміну керівників медичних закладів, де були виявлені грубі порушення Закону?
- Відповідно до рішення Вінницької обласної ради за № 174 від 29 грудня 2006 р. (пункт 80)  Ви спільно з Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області повинні були вийти з клопотанням про передачу частини приміщень медколеджу по вул.Грушевського, 2 на баланс іншій медичній установі. Чому не виконано рішення Вінницької обласної ради?

Мені зрозуміле бажання Олександра Борисовича уникнути зустрічі з кореспондентом газети «Шанс». Мабуть, йому нічого сказати або він ще не узгодив остаточний текст відповідей на мої запитання.  
Я впевнена:  характер моїх запитань добре відомий пану Жупанову, а їх конкретна редакція – в усіх на слуху. А ще мені дуже хотілося з'ясувати одну дуже дивну обставину. Одразу після власного призначення Олександр Жупанов заспівав мало не дифірамби Володимиру Миронюку, називаючи його великим професіоналом, чесною і порядною людиною. Чому ж тоді Олександр Борисович мовчав та ховався в чиїйсь тіні тоді, коли проти Володимира Олександровича велась кампанія дискредитації, і його змушували написати заяву про звільнення? Навіщо було звільняти чесного фахівця? І чому разом з Миронюком не звільнили Тетяну Бабій та Дмитра Білоуса?

В обласній державній адміністрації підтвердили, що рішення Вінницької обласної Ради від 29 грудня 2006 року справді є.  І його може прокоментувати голова комісії з питань бюджету обласної Ради Леонід Козодой

ІНТЕРВ’Ю З ЛЕОНІДОМ КОЗОДОЄМ

- В облдержадміністрації мені сказали, що є рішення № 174 7-ї сесії 5 скликання Вінницької обласної Ради. Там йде мова, зокрема, про передачу приміщення медичного коледжу одній медичній установі. Що Ви можете сказати з цього приводу?
- 174? Якої сесії?
- 7-ї.
- Якого скликання?
- П'ятого.
- Я зараз подивлюся.
- Я на сайті обласної ради подивився, але там є тільки номер рішення, але детальніше нічого немає.
- Зараз візьму всі рішення... Не може бути.  174  -  це Програма розвитку  фізичної культури і  спорту у  Вінницькій  області...
- Сказали, що в цьому рішенні є питання про передачу приміщень…
- Ми нічого не передаємо,  як ми можемо самі собі передавати.    Це   програма... Тут   взагалі   не    може   бути   про передачу... Про  передачу - це  йдуть  в  других  рішеннях.   Зараз подивимось. Сприяти, взяти участь, відкриття відділень, забезпечити проведення... Це... Немає в цьому.
- Заболотний сказав, що питання не стоїть і взагалі не стояло, що він взагалі про це нічого не знає.
- Ні, матеріали на сесію, вірніше, на комісію подає тільки управління комунальної власності...
- Я тоді зроблю до нього офіційний запит.
- Можливо, десь було. Но, ви ж бачите, що це програма розвитку спорту.

 Начальник Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області Василь Федоришин на розмову погодився охоче.

ІНТЕРВ’Ю З ВАСИЛЕМ ФЕДОРИШИНИМ

- Відповідно до рішення Вінницької обласної ради за № 174 від 29 грудня 2006 р. (пункт 80) Ви спільно з Управлінням охорони здоров'я та курортів Вінницької облдержадміністрації повинні були вийти з клопотанням про передачу частини приміщень медколеджу по вул. Грушевського, 2 на баланс іншій медичній установі в другому кварталі 2007 року. Чому не виконане рішення Вінницької обласної Ради?
- Вперше таке чую. Вас хтось ввів в оману. Покажіть мені це рішення. Рішення такого не було. Але ж це коли ще було - треба підняти, подивитися. Там, мабуть, якісь слугували передумови, в першу чергу бачення обласного управління охорони здоров'я. Ми до професійної діяльності, що стосується комунальної власності, не втручаємось тому, що ми не є медики. Скоріше всього, це питання до обласного управління охорони здоров'я.
- Дякую.
- Але мені самому цікаво. Можете зайти чи зателефонувати, я можу підняти це рішення. Який номер, ви кажете?
- № 174 від 29 грудня 2006 р.
- Підійдіть десь в 3 години.
Зустріч того ж дня після 15 години:
- Нема такого рішення сесії обласної ради, у мене такого рішення немає. Вибачайте. Взагалі, хто вам таку інформацію дав? В цьому приміщенні про те, щоб дати з балансу і передати іншій структурі, -  таке рішення навіть близько не розглядалось, по цьому приміщенні по медичному коледжу.
- Дякую.
Тепер нам потрібно було відшукати «Програму розвитку фізичної культури і спорту у Вінницькій області на 2007-2011 рр., адже на сайті обласної Ради була лише назва.