Звернення до депутатів від 19.03.08 р.

Шановні депутати!

 Інтереси регіону змушують ділові кола Вінниччини поставити перед Вами, народними обранцями, питання руба: «Як нам припинити деградацію Вінницької області?»

Не зупиняючись на негативних загальнодержавних процесах і тенденціях, що заважають українським областям динамічно розвиватися, ми зупинимось лише на деструктивних місцевих факторах.

Головним чинником інерційно-стагнаційного руху нашої області в «нікуди», на нашу думку, є місцева посткомуністична регіональна еліта. Її менталітет та поведінкові установки й стериотипи сформувалися ще в 20-30-х роках минулого століття. Неможливо далі закривати очі на те, що сьогодні Вінниччиною продовжують керувати духовні нащадки тих, чиїми руками більшовики потопили в крові визвольні змагання українського народу, організували геноцид 1932-33 рр., проводили жорстокі репрессії проти вінничан протягом усього часу існування тоталітарної імперії.

Місцева еліта, на відміну, наприклад, від донецької не є власне вінницькою провідною верствою, що формує, представляє й захищає загальнообласні інтереси. Вона переважно складається з осіб - представників потужних екстериторіальних центрів впливу: рошенівського, донецького, дніпропетровського тощо. Тобто місцеві керівні кадри виступають в ролі виконавців чужої волі й тому неспроможні проводити власну ефективну економічну, соціальну, гуманітарну політику, яка б враховувала реальні місцеві особливості. А це, в свою чергу, не дозволяє вінничанам використати величезний потенціал краю та значні власні ресурси в інтересах місцевих територіальних громад і України загалом. Такий стан дозволяє олігархічному капіталу розглядати Вінниччину переважно не в якості привабливого для вкладання інвестицій краю, а ставитись до неї як до «колонії», сировинної бази, резервуару майже дармової кваліфікованої робочої сили.  Відсутність власне вінницької еліти робить область практично беззахисною перед втручанням агресивних кланів. Яскравим прикладом неспроможності місцевих можновладців є їхня поразка у боротьбі за автобан. Тепер він проляже через іншу область. А це ще більше закріпить за Вінниччиною на загальнодержавному рівні образ інвестиційно непривабливої та безперспективної території. Наслідки неважко передбачити. Це і втрата багатомільярдних інвестицій, і непоява тисяч нових робочих місць, і величезні ненадходження до місцевого бюджету тощо. Причиною краху є, на нашу думку, нездатність місцевої еліти переконати загальноукраїнське керівництво в тому, що саме Вінниччина є найкращим місцем для прокладання важливої транспортної артерії. І таких прикладів можна навести безліч.

Результати безвідповідального ставлення місцевих можновладців до перспектив розвитку області добре відчувають пересічні вінничани. Особливо пригнічують людей вкрай низькі доходи з тенденцією до безупинного їх подальшого зниження, низький відсоток білків в харчовому раціоні, смертність, що перевищує народжуваність, тотальна корупція, неможливість реалізувати свої конституційні права, зокрема право на безкоштовну медичну допомогу, освіту, житло і т.д. А щодо малого й середнього бізнесу, без учасі якого обласний бюджет взагалі не може бути сформований, то умови для його розвитку, з нашої точки зору, одні з найнесприятливіших в Україні. Ще одним бичем сьогодення є корупційні схеми приватизації землі та нерухомості, рейдерські захоплення тощо.

Отже єдиним виходом з ситуації, що склалася, є негайна зміна місцевої єліти. Враховуючи той факт, що вінницькі можновладці вороже налаштовані до БЮТу і сконцентрувались у «Нашій Україні», партії Регіонів, СПУ, КПУ тощо, ділові кола Вінниччини сподівались на те, що блок Юлії Тимошенко, в результаті виборів, стане правлячою політичною силою на Вінниччині. Сьогодні можна констатувати, що ставка на БЮТ себе не виправдала.  Блок, в тому числі й за сприянням бізнесу, двічі переміг на партійних виборах. Але здобувши, приміром, більшість в обласній та Вінницькій міській радах тимошенківці не змогли створити фракції, які мають консолідовану позицію. Натомість фракції БЮТу опинились в фактичній меншості в обох представницьких органах, бо значна частина депутатів, що пройшли до рад за бютівськими списками, керуються в своїх діях не програмою блоку, а вказівками місцевих можновладців. А це призвело до того, що керівництво обласної й міської рад, всупереч волевиявленню вінничан, опинилось в руках вічно вчорашніх. І найголовніше: нейтралізувавши місцеву «Батьківщину» та дезорганізувавши й деморалізувавши бютівські фракції, вінницька еліта не допустила БЮТ до участі у виконавчій владі. Головних причин поразки блоку, в його боротьбі за владу в області, на наше переконання, дві: відсутність постійної надійної соціальної бази БЮТу та дієвої парторганізації «Батьківщини», як головної ударної сили виборчого блоку.  На жаль вінничани підтримують не так БЮТ, як персонально Юлію Тимошенко. І мабуть тому керівництво партії «Батьківщини» не має потреби залучати до лав вінницького партосередку впливових, активних людей,  здатних вже сьогодні виконувати функції керівництва області і загалом сформувати з власних кадрів місцеву виконавчу вертикаль. Тому сьогодні більшість ділових людей не має змоги взаємодіяти з БЮТом. Серед причин такого стану речей варто особливо виділити неавторитетність вінницької «Батьківщини» через протидію місцевої еліти та небажання центрального апарату партії домовлятися з місцевими діловими колами, пасивну позицію партії в краї, відсутність ініціатив, щодо радикальної зміни ситуації на краще, нездатність дієво протистояти місцевій номенклатурі, забезпечувати прийняття владою рішень, яких потребує більшість жителів області. 

Остання звітно-виборча конференція обласного осередку «Батьківщини» показала, що вінничанам не варто особливо сподіватися на цю партію. Замість серйозного аналізу причин недієздатності вінницької «Батьківщини», партійці всю вину за це поклали на колишнього голову Георгія Філіпчука. Але з незрозумілих причин конференція не обрала постійного керівника обласної парторганізації та його першого заступника. Лідера ж фракції БЮТу в обласній раді взагалі не включили до бюро без пояснення справжніх причин цього кроку. Викликає стурбованість й те, що партфункціонер, який виконуватиме обов’язки голови, не показав себе авторитетним менеджером, здатним перетворити «Батьківщину» на дієву організацію. Він, як свідчать останні події, не спромігся по-справжньому оволодіти ситуацією, що склалась в області.  І тому всі його правильні й привабливі декларації, на жаль, не можуть здійснитись через відсутність практичних механізмів їх реалізації. Крім того, кадрова політика партії, чи по-іншому, повна її відсутність на Вінниччині, не дозволяє пану Медведєву залучити до боротьби за владу справжніх професіоналів. А навіть наполеонівські амбіції – не той ресурс, який допоможе перемогти сильну і добре організовану місцеву еліту. Безперечно, ми підтримуємо його намір привести у відповідність з волевиявленням вінничан керівний склад області. Зокрема, йдеться про призначення на посаду першого заступника Вінницького міського голови представника БЮТ. Але як можна практично реалізувати цей намір, коли вінницька еліта саме через цю посаду тримає в своїх руках всі важелі управління містом і контролює значну частину бютівців в міській раді? Щодо обласної влади, то волевиявлення вінничан дозволює БЮТу боротися за посади першого заступника голови облдержадміністрації та більшості заступників голови. А щодо обласної ради, то тут ситуація взагалі ненормальна. Голова ради Григорій Заболотний, обраний за списками СПУ, заявляє, що не вважає себе представником цієї політичної сили. Кого ж він тоді представляє? Безперечно, так не може бути в раді, сформованій за партійними списками.  Крім того цей діяч підозрюється сьгодні в діях, що мають ознаки кримінального злочину. Правоохоронні органи мають запис розмови, яка відбулась 25.10. 07 р. в приміщенні Вінницької обласної ради під час перерви в роботі сесії. Тоді Заболотний чинив бутальний тиск на начальника КРУ у Вінницькій області Валенитину Душечкіну. Причиною стали оприлюднені Душечкіною матеріали перевірки обласного інституту післядипломної освіти, де директор Людмила Юрчук була звинувачена в нецільовому використанні бюджетних коштів  в сумі 426 тис. грн. Заболотний, як представник власника, не тільки нічого не зробив, щоб не допустити в інституті фінансових зловживань – він активно сприяв тому, щоб порушниця не відповідала перед законом за свої дії. Така позиція голови обласної ради не дістала належної оцінки депутатського корпусу ради. А фракція БЮТ, навіть у своєму нинішньому досить жалюгідному стані, могла б поставити питання про відставку Заболотного, ініціювати розслідування факту його незаконного тиску на посадову особу, в тому числі й силами відповідної комісії, сформованої з числа депутатів обласної ради. Але бютівці цього не зробили. От тому БЮТ і не є владою в області, тому з цією політичною силою абсолютно не рахуються місцеві можновладці. То чи варто обласному керівництву партії «Батьківщина» розраховувати на посади у виконавчій владі, коли воно безсиле провести здібних менеджерів навіть на другорядні й третьорядні посади  в області? А місцева еліта заповнює вакансії своїми часто абсолютно бездарними людьми, дієво доводячи таким чином, хто хазяїн області.

Шановні депутати! У Вас насичений порядок денний. Ми ж закликаємо Вас вже сьогодні почати реальну зміну антинародної місцевої еліти. І першим кроком, на нашу думку, мають стати перевибори голови Вінницької обласної ради Г.М.Заболотного та створення депутатської комісії по розслідуванню його протиправної діяльності на цій посаді, зокрема факту тиску на начальника обласного КРУ. Крім того, Вінничина потребує негайного вивчення об’єктивного стану, в якому вона перебуває. І такий аналіз мають зробити різні групи науковців. Якщо Ви дійсно народні обранці, яким не байдужа доля області, Ви почнете діяти 19 березня о 10.00. 

Від імені і за дорученням підприємців Вінниччини

Голова ВОМО «Чумацький шлях»                                                              Сергій Чумак

19 березня 2008 року