Понеділок, 18 Березня 2019 р.
Домівка » Головна » ШАНС №19

ШАНС №19

То чого ж хоче редакція «Подільської зорі»: свободи слова чи бюджерного фінансування?

Суспільне явище, яке сьогодні можна приблизно означити як  «комунальні засоби масової інформації», - ще мало досліджена тема. Проте вона все настирливіше починає нагадувати про себе. Прийшла вона й до нас в особі головного редактора газети «Подільська зоря» Олександра Баркана. Він розповів, що голова Вінницької районної ради Сергій Сітарський  намагається знищити газету. Олександр Давидович залишив нам цілу купу листів до різних посадових осіб та ще ряд документів. Ознайомившись із матеріалами, ми почали журналістське розслідування. На жаль, взяти інтерв’ю в пана Баркана чи дістати в нього роз’яснення з цілого ряду питань виявилось неможливим не з нашої вини. Тому подаємо  аргументи, наведені у його численних зверненнях, які, по суті, є одним текстом.
Отже, Сергій Сітарський «почав штурмувати редакцію листами з вимогами державної перереєстрації редакції як юридичної особи», поставив «вимогу – змінити Статут редакції, який затверджений його попередником». Причиною такої поведінки, на думку Баркана, є бажання Сітарського «за бюджетні кошти створити газету, а після роздержавлення мати свій приватний засіб масової інформації». Цьому вдалося запобігти після втручання «представника обласної ради». Але голова районної ради продовжив наступ на газету. «До морального тиску, - можна сказати, відвертого знущання над колективом редакції – п. Сітарський додав ще й фінансовий зашморг». Йдеться про блокування виділення додаткових коштів редакції в сумі 22 тис. грн. і 30 тис. грн. на двох сесіях – у вересні й листопаді 2006 року. Перераховуються й інші приклади блокування виділення коштів. Все це, за словами головного редактора, призвело до того, що «у редакції утворилась заборгованість із зарплати майже за чотири місяці». Крім того, керівництво райради навіть «блокувало передплату на «Подільську зорю» на 2007 рік. Висновок зроблено однозначний: «Усі дії п. Сітарського направлені на те, щоб знищити нашу газету». От така позиція.     
Голова Вінницької районної Ради Сергій Сітарський має по-іншому дивиться на проблеми редакції «Подільської зорі».
Кореспондент. Сергію Миколайовичу! У редакцію газети „Шанс” звернувся головний редактор „Подільської зорі” Олександр Баркан з приводу незаконного скорочення фінансування газети Вінницькою районною Радою.  Як би Ви прокоментувати цю ситуацію?
Сітарський. Що значить фінансування? От Вашу газету хтось фінансує? Ви заробляєте кошти або замовник оплачує Ваш проект. Так само повинна працювати «Подільська зоря», але ж її головний редактор має інші наміри. Газета називає себе комунальною, але чи це справді так? Враховуючи те, що Вінницька районна Рада здійснює керівництво всім комунальним майном району, ми одразу після виборів провели, так би мовити, його інвентаризацію, щоб з’ясувати, що нам залишили попередники. Так робить будь-який господар. І от що виявилось. Газета „Подільська зоря” не має Статуту. Олександр Баркан стверджує, що газета - комунальний ЗМІ. Добре! Але по закону потрібно, щоб це було підтверджено документально. Одразу після обрання мене головою районної Ради я дізнався, що Олександр Давидович  десь на з’їзді журналістів, начебто включив газету у пілотний проект по роздержавленню. Але виникає питання: « Чому не роздержавити «Подільську зорю» сьогодні? Районна Рада не збирається забирати в газети нічого: ні назви, ні майна.  Нехай колектив працює, заробляє гроші так, як газети «Шанс», «33 канал» та інші комерційні видання. Ніхто їм не забороняє цього робити. Але чомусь усі зусилля головного редактора Олександра Баркана направлені лише на «вибивання» з районної Ради коштів. Звичайно, заробляти важко. Зовсім інша річ - отримати з бюджету гарантовані тисячі. В минулому році, коли я тільки обійняв нинішню посаду, на газету «Подільська зоря» було виділено 145 тисяч гривень, тобто стільки, скільки запланували наші попередники. Хоча ми могли змінити цю цифру, починаючи з травня місяця. Візьміть статистику за 2006 рік. Комунальні районні газети фінансувались в середньому на рівні 60-70 тисяч гривень. Газета ж «Подільська зоря» отримала - 145 тис. грн. Проте редактору того видалось замало, і він почав вимагати 245 тисяч, щоб покрити збитки. Виявляється, газета збиткова. Я порахував усі доходи газети за 2006 рік, і вийшла вражаюча картина. Один примірник  «Подільської зорі», за тиражу в 2400 фактично коштував 5-6 гривень, хоча продавали його по 50 копійок… Тепер виникає питання: «Чому  районна громада повинна платити 5.50 грн. за примірник „Подільської зорі”. Ось цього я не розумію… Думаю, з таким станом речей не погодяться й платники податків Вінницького району. Але це лише фінансовий бік справи. Є ще й інші…
Кореспондент. Виходить, що редакція «Подільської зорі» хоче вирішити власні фінансові проблеми за рахунок районного бюджету.
Сітарський.  От саме його я не розумію! Навіщо редактор хотів йти в цей пілотний проект? Невже для того, щоб знову просити гроші з районного бюджету на утримання газети? Проти депутатського корпусу районної Ради та проти мене особисто розпочалась кампанія дескридирації. До кого тільки не звертався Олександр Баркан з метою тиску на депутатський корпус райради. Але на сьогоднішній день Вінницька районна Рада не є засновником газети.  Що ж до реального фінансування газети, то воно визначалось не мною, а депутатами. У 2007 році «Подільській зорі», якщо я не помиляюсь, виділено 26 тисяч грн. на рік. Ми двічі  на рік передплачували газету ветеранам та суму 26 тис. грн. і 20 тис. грн. Райдержадміністрація винесла пропозицію профінансувати газету на рівні 85 тис. грн. Це  нормальна сума. Так вважають усі голови рад, з якими я обговорював проблему комунальних газет. Звичайно, зараз планка трошки піднялася, але вона не переходить рівень у 200 тисяч. Я розумію, що журналісти повинні отримувати зарплату. Проте співзасновництво передбачає фінансування друку тощо. Але на заробітну плату газета повинна заробляти сама.
Кореспондент.  Може, Вас не влаштовує те, що і як пишуть в «Подільській зорі»»
Сітарський.  Я не диктую журналістам, що їм писати. Вони це повинні робити самі. Якщо ж говорити про те, чи потрібна Раді газета, то, безумовно,  потрібна. А чи називатиметься вона „Подільською зорею”, «Шансом» чи „Вінницьким районом” – байдуже! Баркан звинувачує мене в тискові на пресу. Який тиск! Просто комусь не подобається, що я стою на сторожі закону. Але така моя позиція, і я її ні за яких умов не зміню.
Кореспондент. Існує програма „Висвітлення в засобах масової інформації роботи рад і місцевих рад”. З ким із вінницьких газет ви уклали угоду, передбачену цією програмою?
Сітарський. З газетою «Незалежний кур’єр».
Кореспондент. А чому не з іншим виданням? Які були критерії вибору?
Сітарський. Все визначалось пропозицією того чи іншого видання. І, насамперед, йшлося про ціни. Так вартість однієї сторінки у «Вінницькій газеті» складає 2000 грн., «Подільської зорі» - 3000 грн. «Кур’єр» же запросив 1000 грн.
Кореспондент. І як на це відреагувала «Подільська зоря»?
Сітарський. Судіть самі. Наприклад, ми у «Вінницькій газеті» щось друкуємо. «Подільська зоря» одразу починає писати, що ця газета погана... Або ще приклад. Десь місяць назад в Комарові відкривали дитячий садок.  В цьому заході брали участь голова райдержадміністрації Юрій Щетинін, я, сільський голова… Нас фотографували. Так от, в «Кур’єрі» надрукована світлина, де Щетинін перерізає стрічку, а поряд сільський голова, дитина і я.  В «Подільській зорі» - та сама фотографія. Тільки мене геть прибрали – вирізали. Або в Сокиринцях відкривали пам’ятник жертвам Голодомору. І знову мене вирізали з кадру працівники «Подільської зорі». Отакі факти. Така мораль. Отака позиція газети.
Кореспондент. Відомо, що районна Рада збиралась заснувати ще одну районну газету…
Сітарський. Так. Я вважаю, що повинна бути здорова конкуренція. Тоді люди отримуватимуть більш повну інформацію про те, що відбувається в районі. Але, на жаль, нам не дали цього зробити. Я говорив з цього приводу зі Світланою Василюк – начальником головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю. Так от вона прямо «наїхала» на мене. Говорила, що, мовляв,  що це я роблю, що я тут господар інформаційного простору Вінницького району? Я її одразу заспокоїв, що, звичайно ж, ні. Говорили зі мною й інші. І з області бігали і навіть на сесію прислали з обласної Ради представників, щоб ми не реєстрували нову газету, яку хотіли назвати «Позиція». Через усе це вовтузіння газета поки що не відбулась. Але ж закон не забороняє створювати нові газети. Закон вимагає, щоб в інформаційному просторі була чесна конкуренція. Тоді нечистим на руку людям непросто буде фальсифікувати ті чи інші факти, приховувати від людей усякі неподобства. Бо одну й ту ж саму подію висвітлять дві-три газети… І люди знатимуть, що насправді відбулось…
Кореспондент. Як у випадку  з різанням фотографій?
Сітарський.  Це дрібниця. А що сьогодні робиться з так званими землями запасу? Вінничани знають кому і як вони роздаються? І хіба не професійний обов’язок журналістів про це писати?
Кореспондент. У вашому районі теж є така проблема?
Сітарський.  Безсумнівно! Отут для редакції «Подільська зоря»  непочатий край роботи. І про це потрібно писати чесно, правдиво і безкоштовно. Взагалі, хіба справжні журналісти бояться конкуренції? От газета «Шанс» виживає, не боїться проводити об’єктивні журналістські розслідування. І сміливо береться за теми, які донедавна були в вінницьких медіях табу. І факти, які Ви наводите, - правдиві. Або візьмімо «Вінницьку газету». Чудове видання. Об’єктивно і повно інформує читачів. Взагалі конкуренція – рушійна сила життя. І її розвитку потрібно сприяти.  Бо послухаєш іноді деяких «акул пера» чи державних чиновників, і диву даєшся. Вони все ще живуть за принципом «хто не з нами – той проти нас». І за їхньою логікою виходить, що, приміром,  «33 канал» повинен бігати  кричати: «Не давайте грошей «РІА», бо я краще!» Але, хто краще, повинні визначати самі читачі! І потрібна людям газета житиме і матиме великі тиражі…
Кореспондент. То невже цього не розуміє колектив «Подільської зорі»?
Сітарський. Тут питання не в колективі. Головний редактор Олександр Баркан боїться реєстрації нового підприємства. Адже трудовий колектив ніколи не був у засновниках газети. Другим моментом є те, що головний редактор нової газети, як комунального ЗМІ, буде затверджуватися на сесії Ради. Олександр Давидович не впевнений, що сьогоднішній склад Ради може його затвердить головним редактором. А це його не влаштовує. Масла в вогонь підливає фактичне двовладдя, яке існує у Вінницькому районі. Я вважаю, що виконавчою владою району повинен бути виконком районної Ради. Тоді все стане на свої місця. Бо сьогодні адміністрації вигідно, скажімо, підтримувати позицію «Подільської зорі», і вона підтримує. І вже півтора року триває нікому не потрібний конфлікт. Взагалі в мене складається враження, що райдержадміністрації байдуже, кому гроші платити. А в районної ради інша позиція. Ми обрані людьми, і наш обов’язок дбати про те, щоб народні гроші витрачалить на потребу громади.
Кореспондент. То як же, на Вашу думку, припинити конфлікт редакції «Подільської зорі» й районної Ради?
Сітарський. Потрібно, щоб кожна сторона поважала закон. Бо, бачите, газета «Подільська зоря» сьогодні діє за дивним принципом: «Не даєте гроші - не будемо писати». Добре, що нинішній вінницький інформаційний простір – це все-таки конкурентне середовище. І саме тому прийшов до мене чарівний кореспондент газети «Шанс», і я впевнений, що моя точка зору стане відома людям.
Отже позиції сторін конфлікту зрозумілі. Ми сподіваємось, що свою точку зору щодо проблеми комунальних ЗМІ та газети «Подільська зоря» незабаром висловлять голова Вінницької обласної Ради Григорій Заболотний, голова обласної державної адміністрації Олександр Домбровський, голова Вінницької райдержадміністрації Юрій Щетинін, начальник головного управління з питань внутрішньої політики Світлана Василюк, представник обласної ради, який не дав Вінницькій райраді заснувати нову газету, та інші.